В Австрії відбувся фестиваль «EUROPEAN ART 47». Австрійці та українська діаспора мали нагоду ознайомитися з творчістю, мистецтвом та багатогранною культурою Львівщини.

Опубліковано в Колонка подій

Австрійський уряд хоче знести триповерховий будинок у місті Браунау-ам-Інн, так як він став місцем паломництва для неонацистів.

Опубліковано в Світ
Понеділок, 19 лютого 2018 08:14

Юрій із Кульчиць

20 лютого 1694 р. від сухот у 54-річному віці помер герой Відня, особистий перекладач австрійського імператора із турецької мови, «цісарський придворний кур’єр» у Туреччині; засновник першої в Європі мережі кав’ярень, автор «кави по-віденськи» Юрій Кульчицький.

Опубліковано в Цікаво

Б'юся об заклад, нізащо не вгадаєте з першого погляду, звідки цей розовощокий усміхнений юнак. Не буду тримати інтригу. Він із дуже-дуже спекотних країв. З Австралії. Його зовуть Ітан Тіллінг, і він служить у Збройних Силах України. У самій гарячій на сьогодні точці фронту - біля окупованого Дебальцевого.

Опубліковано в Україна у вогні

Сьогодні у Відні, Австрія розпочалась Міжнародна акція Вифлеємського Вогню Миру, яку організували члени Пласту - Національної скаутської організації України.

Опубліковано в Колонка подій

Один з найважливіших газорозподільних центрів у Центральній Європі, Баумгартен, Австрія. 

Саме через Баумгартен в Європу йде газ із Росії (через Україну і Словаччину). У 2015 році через станцію пройшло 40 мільярдів кубометрів газу. 

Опубліковано в Світ

Австралія – країна контрастів. А ще – це справжнє пекло для арахнофобів та людей, які бояться змій. На собі це перевірила тернополянка Анна, пише Терноград.

– Коли ти постійно живеш з тим, то з часом перестаєш боятися. Я ж колись страшенно боялася змій, павуків та іншої схожої живності, але звикла. Якби я істерила щоразу, як щось таке бачу, то, певно б, вмерла вже, – сміється зі своїх страхів Анна.

– Чому саме Австралія? Це ж так далеко…

– Все почалося як я ще була студенткою. Одного літа вирішила спробувати удачу й подала заявку на стажування за кордоном, а саме в Австрії. Проте не знати як, а мене відправили до Австралії.

Пам’ятаю, як ще дивувалася, мовляв нащо то через Київ летіти, коли можна автобусом через Львів. Документи мені всі робили в тій компанії, тому про те, що Австрія стає Австралією я дізналася за п’ять хвилин перед посадкою на літак. Тікати було нікуди.

Оскільки я вчилася на педагога, то й стажування було відповідним. Мене направили в заклад дошкільної освіти – це майже садочок, але з більшим рівнем освітньої підготовки. Два місяці пройшли надзвичайно швидко.

Там я познайомилася з хлопцем, який теж вчителював. Ми обмінялися контактами і навіть після мого від’їзду додому продовжували активно спілкуватися.

– А що було потім?

– Я вернулася в Україну, здобула вищу освіту і пішла вчителювати. А потім на один з моїх днів народження приїхав той друг з Австралії. То було великою несподіванкою. Саме тоді дружба переросла у стосунки.

Через кілька місяців він допоміг мені перевестися на роботу в Австралію. Правда спочатку потрібно було пройти відповідну перекваліфікацію – підтвердити свій диплом та скласти тест на знання мови. Ще через деякий час ми одружилися і Австралія стала моєю домівкою.

– До чого було найважче звикнути?

– Павуки, змії, крокодили, кажани, нереально великі жуки й інша живність. Я в нас, в Україні, того як вогню боялася, а тут, коли воно все довкола, то ледь не вмирала. Пам’ятаю, як нам одна змія заповзла до кухні – мало того, що в мене ледь нервовий зрив не трапився, так я після того місяць не могла заходити в ту кімнату та їсти. За той період я похудала майже на п’ять кіло – така собі ексклюзивна дієта.

– Боїтеся ту живність і до сьогодні?

– На диво, ні. Десь через півроку я почала відноситися до того спокійніше, а зараз й зовсім не звертаю уваги. Мені сусідка, бачачи постійні істерики та зриви, порадила, аби я берегла нерви. Адже від укусу змії чи павука ліки є, а от щоб повернути нерви – немає.

– Що ще вас дивувало?

– Не так щоб багато, але були свої нюанси.

По-перше, це дуже велика країна. Це там, на іншому континенті здається, «е, що там тої Австралії», але це не так! Щоб добратися зі східної точки до західної треба їхати чи не дві доби.

По-друге, густина населення. У великих містах шум-гам, а людей, як мурах. Проте чим далі, тим «глухіше». На сто кілометрів може бути одне невелике село, як хутір.

По-третє, майже у кожного ферма. Хто живе десь у селі, чи за містом – то має невелику, а то й велику ферму – рогатий скот, зайці, птиця тощо.

По-четверте, тут надзвичайно спокійно. Не знаю як у столиці та великих містах, проте в селах та невеличких містах настільки безпечно, тихо й спокійно, що аж дивно. Вже за сім років, що я тут живу, лише двічі чула кримінальні новини.

– Чим ви на сьогодні займаєтеся?

– Вчителюю, виховую двох доньок. Разом з чоловіком тримаємо кілька десятків кроликів та коней. Як є час, то шию одяг, бо він тут трохи дорогий.

– Хотіли б повернутися в Україну назавжди?

– Знаєте, я вже так звикла до цього спокою, що сама думка про переїзд мене лякає. До того ж, тут якесь незвичне відчуття – ти ніби на іншій планеті, так тобі добре. Тому, напевне, ні, не хотіла б.

Опубліковано в Власна думка

Українка Інга Малік (Токарчук) представить Австрію у фіналі міжнародного конкурсу краси «Місіс Всесвіт – 2017», який відбудеться в кінці серпня у Південній Африці.

Про це вона повідомила на своїй сторінці у Facebook.

«Я народилася в Україні. Згадую своє дитинство як прекрасний час, який я прожила в оточенні люблячих батьків. Завжди ставилася до них з повагою і вчилася в школі на відмінно. Я була дуже активною дитиною, відвідувала різноманітні гуртки та секції: гімнастику, театральний гурток і бальні танці. Спорт завжди відігравав велику роль у моєму житті», – поділилася українка у своєму блозі.

За її словами, після навчання у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, де вивчала юриспруденцію, вона переїхала до Австрії.

Також українка додала, що зараз отримує другу освіту у Віденському університеті.

«Після заміжжя моє життя кардинально змінилося. Сімейні цінності стали головним сенсом мого життя. Сьогодні я – щаслива мати обожнюваних дітей. Єлизаветі 3 роки, а Софії – вже 7», – розповіла вона.

Нагадаємо, «Місіс Всесвіт» – щорічний міжнародний конкурс краси, який вважається одним з найпрестижніших у світі. 

 

Опубліковано в Світ

Австралійські вчені зловили глибоководну рідкісну рибу, яка не попадалася дослідникам з 1873 року, а також досі невідомих науці істот.

Розміри рідкісної риби становлять 40 сантиметрів. У неї майже непомітні луска, ніздрі і зябра, інформує The Guardian.

Минулого разу цю тварину бачили в 1873 році в Кораловому морі недалеко від узбережжя Папуа — Нової Гвінеї, зазначив керівник експедиції Тім О ' Хара.

"Ця маленька рибка виглядає дивною, бо рот насправді розташований в нижній частині тварини тому, коли дивишся збоку, не можна побачити очі, ніс, зябра або рот", - сказав він.

Унікальну знахідку зробили на глибині близько чотирьох кілометрів біля північного узбережжя острова Тасманія. Крім цієї риби вчені виявили поблизу узбережжя північної Тасманії ще кількох раніше невідомих науці істот.

За словами вченого, це перший випадок, коли рибу помітили в територіальних водах Австралії.

Експедиція по вивченню мешканців моря поблизу острова Тасманія на науково-дослідному судні Investigator триватиме до 16 червня.

Опубліковано в Цікаво

У неділю, 23 квітня, у дворі біля церкви з благословенням розпочався благодійний захід, який також символічно відкрив Дні української культури у Відні. 

Уже третій рік поспіль австрійська столиця зустрічає Український ярмарок, який традиційно організовує Українська греко-католицька парафія св. Варвари спільно з діаспорою у центрі Відня.

«Ми вже маємо стабільний прогноз погоди перед початком ярмарку, – усміхається Ольга Латікайнен, співорганізатор заходу. – Кожного року, за тиждень до ярмарку, погода різко погіршується, а у переддень падає дощ. Щоразу я телефоную отцю Тарасу Шагалу і питаю, чи будемо скасовувати захід, але він відмовляється і на ранок виходить сонце».

Символічний майданчик для українців та благодійних проектів організовують віряни з парафії св. Варвари УГКЦ у Відні спільно з Товариством української молоді в Австрії, за підтримки суботніх шкіл «Ерудит» та «Уранія». На ярмарку представлені різноманітні вироби українських майстрів, традиційні мистецтва – петриківський розпис та писанкарство, пропонуються майстер-класи та гастрономічні частування. Не оминають увагою і дитячі програми – вони співають гаївок та долучаються до популярно-наукових розваг.

Організатори і волонтери

Щороку зібрання має на меті підтримати і благодійні проекти – цьогорічною стала ініціатива від волонтерів з УКУ «Міст поколінь», в рамках якого молоді люди будуть наводити мости між молодим і старшим поколіннями. Активісти планують відвідувати літніх людей та надавати їм посильну допомогу, у тому числі пропонувати своє спілкування та обмінюватись досвідом.

Олена, представниця Української суботньої школи Urania, вже чотири роки мешкає у Відні. Проводить благодійний безпрограшний аукціон та підкреслює, що це чудова нагода зустрітись з усіма українцями окрім недільної Служби у храмі. На заході можна зустріти як мешканців Львова та західної України, так і представників діаспори з Мюнхена, Брно та інших міст і країн Європи.

Ярмарок завжди проводиться волонтерами після Великодня і розпочинається з молитви. Отець Тарас Шагала, який і започаткував ініціативу, вважає за необхідне давати простір для зустрічі українців та для знайомства австрійців з культурою.

Разом з тим, Український ярмарок став символічним початком паралельного тижневого заходу – Днів Української культури у Відні. Протягом 23 квітня – 7 травня  організатори пропонують різноманітні культурні заходи, серед яких виставка петриківського розпису, майстер-класи, благодійні концерти та багато іншого. Повідомляє кореспондент РІСУ Тетяна Калениченко.

Українська ярмарка у Відні

Українська ярмарка у Відні

Українська ярмарка у Відні

Джерело: Релігійно-інформаційна служба України

Опубліковано в Українці в світі
Сторінка 2 із 3