Музей української діаспори розпочинає підготовку до Великодня серією майстер-класів з писанкарства.

Опубліковано в Колонка подій

Як символ зв’язку українців усього світу з Батьківщиною у Києві з’явиться Алея українських діаспор, яку закладуть представники українських громад з різних країн світу.

Опубліковано в Україна

У Києві планують відкрити перший музей науки та техніки з інтерактивними експонатами, до яких можна буде торкатися.

Опубліковано в Музеї

У Києві планують відкрити перший музей науки та техніки з інтерактивними експонатами, до яких можна буде торкатися.

Опубліковано в Україна

4 лютого в Національному музеї історії України відкрилася виставка «Зродились ми великої години», приурочена до 90-ліття створення Організації Українських Націоналістів. Саме у ці дні 90 років тому у Відні завершив роботу Перший Конгрес, який оголосив про створення ОУН – організації, яка стала символом безкомпромісної боротьби за утвердження у світі незалежної держави Україна.

Опубліковано в Музеї

З 13.02.19 у Києві, у Музеї української діаспори діятиме виставковий проект «The Ukrainian Canadians: Україноканадці”.

Опубліковано в Музеї

29 січня ввечері до штабу Гайдамацького Коша на ст. Бобрик зголосилося кілька учнів, що прохали відправити їх додому в Київ.

Це були підлітки від 14 до 16 років з обвітреними червоними обличчями, з задубілими руками, в шкільних убраннях, поверх котрих уже були накинуті звичайні стрілецькі плащі, якими їх прикрила дбайлива рука гайдамаків; юнаки, що розігрілись чаєм, ззавзяттям оповідали свій бій.

Не можна було добитися від них докладного опису бою, бо вони були дуже зденервовані і змучені.

А коли наприкіці почали питати їх, що сталося з їх товаришами по куреню, то нерви одного з них не витримали, і він почав гірко плакати, а крізь сльози чути було: "побили всіх... я бачив, як такий-то був забитий кулею, другого (прізвища не пригадую) заколов москаль, та багато лежало ранених".

З короткого допиту все ж вдалося уявити картину бою…

29 січня ешелони червоної армії підійшли до ст. Крути і висадили десант. Певно, червоному командуванню було вже відомо, що якась українська частина зайняла позиції під ст. Крутами і перегороджує їм шлях на Київ.

Москалі розпочали наступ. Студентський курень, що займав позицію з обох боків колії, вступив з ними в бій.

Це було біля 10-ї години ранку. Мороз доходив до 12–15 ступнів.

Місцевість, на якій лежала лава, не давала майже жадного укриття. Юнаки лежали на голому снігу. Шанців не було.

Не відкриваючи вогню, москалі широкою лавою пішли на курень. Останньому була подана команда відкрити вогонь. Залунали стріли бойців, які квапливо стріляли, наладовуючи рушниці одубілими руками.

Певно, вогонь юнаків, хоч і безладний, наносив москалям втрати, бо їх лава залягла і теж відкрила вогонь. Далі бій продовжувався своїм нормальним шляхом.

Москалі перебіжками почали наближатися до лав юнаків. З одного боку до 1000 досвідчених бойців, з другого – не більш 150 чоловік молоді, що вперше була в бою.

Розпалені обставинами бою, юнаки безупинно стріляли. Тим часом москалі своїм лівим крилом обходили ріденьку українську лаву.

Серед юнаків були вже перші жертви – це забиті, що нерухомо лежали на снігу; чути було стогін ранених, але ж юнаки з рідкісною впертістю і відвагою боролися далі.

Ніхто з них не думав про відворот, усі продовжували лежати і стріляти в той час, як небезпека оточення була вже явна.

Ось і ворожий бронепотяг зробив кілька стрілів і замовк. Тим часом маневр червоних – обход нашого правого крила закінчився. Відступати було вже запізно.

Напівзамерзлі юнаки з великими труднощами володіли мало їм відомою зброєю – рушницею, а ноги, що зовсім замерзли, відмовлялись рухатись.

З останніх сил боронилася молодь від ворога, який на короткій віддалі розстрілював її, а, наблизившись, почав колоти багнетами.

Біля 15 годин все було вже кінчено і тільки залишились на снігу трупи юнаків.

Майже п’ять годин жменя дітей стримувала наступ тисячного загону ворога. Трупи юнаків ще довго лежали на полі, аж поки жалосливі селяне не прибрали їх.

Так трагічно закінчився запал українських дітей – послужити своїй Батьківщині.

Скільки треба мати відваги, щирості, аби вмерти в такий спосіб, в той час, коли в Києві тисячі здорових, сильних українців байдуже ставилися до наших бойових чинів.

Українські діти сміло і відважно пішли битися з ворогом. Наша молодь у свойому завзятті, любові до своєї Батьківщини випередила дорослих….

Олександр Удовиченко
генерал-хорунжий Армії УНР, віце-президент УНР в екзилі

Військова справа. – 1928. – Ч. 2. – С. 5–8.

Джерело

Опубліковано в Цей день в історії

21 січня, у Києво-Печерській Лаврі до Дня Соборності України презентували Рушник національної єдності, який проїхав 765 тисяч кілометрів і побував в різних куточках України та всього світу.

Опубліковано в Творчість

В устах Кремля – це ім’я, поруч з іменами Мазепи та Бандери, звучить з показним презирством і погано прихованим страхом. Бо ці імена, життєві історії людей, які їх носили, досі мають силу мобілізувати українців на нашу кількасотлітню війну за незалежність.

Опубліковано в Колонка подій

16 січня у світі відзначають Міжнародний день селфі у музеях. До флешмобу також долучився Музей української діаспори (м. Київ).

Опубліковано в Україна
Сторінка 1 із 9