Українська діаспора Австралії та друзі України радо вітали у Сіднеї українську команду спортсменів-ветеранів, яка прибула до цієї країни для участі у міжнародних змаганнях “Ігри нескорених”.

Опубліковано в Українці в світі

Пресова Служба Посольства України в Канберрі подає:

Міжнародна акція «Запалімо свічку пам’яті!” відбулася в австралійському Сіднеї. 

Опубліковано в Власна думка

Після поїздки в Київ, в вересні 2016 року, я писала, що напевно скоро або взагалі не поїду в Україну. Дуже розчарувалася була надмірним лунанням російської мови в столиці України. Але, як каже приповідка - «не кажи НІКОЛИ», бо незнати як події в твойому житті складуться.

Моєї наймолодшої сестри Одарки син, Маркіян, зробив нам, його мамі й тіткам, несподіванку, - одружився з дівчиною з України, родом зі Львова - Іреною.

І зробили вони нам подарунок. Народився 6.10.2017 року хлопчик - Дем'ян. Почалася, як колись, коли народився Маркіян, висилка мені до Сіднею, численних знимок. Одарки внук ( і наш) дуже красивий хлопчик.

Коли настала мова про його хрестини, мені кажуть, що вони відбудуться в Україні, в Львові в квітні місяці. Збирайся найстарша сестра «додому» до Бельгії і в Україну. А як не їхати на хрестини в Львів?

Опубліковано в Українці в світі

Хто любить Україну, вкраїнський народ,

Вступай до повстанців без всяких перешкод.

З преси ми довідуємося, що в різних країнах Европи, приїжджають ранені на війні, яка йде в Донбасі, в Україні, - військовики. Перебувають в лікарнях, проходять операції.

Були розмови про те, що й Бельгія прийме ранених військовиків. І врешті 5.4.2018 до Брусселю прибули для лікування та реабілітації перші три українські військовослужбовці, які отримали поранення у протистоянні російській агресії в Донбасі.

Опубліковано в Україна у вогні

Окрасою Різдв'яних свят в Україні є вертепи, театралізовані дійства або названі ще як «народна опера». Вивчити і зберегти традицію святкування українського Різдва вже роками намагалися члени осередку Спілки Українською Молоді ім. генерала хорунщого Тараса Чупринки в Сіднеї.

Опубліковано в Українці в світі
  • Відствяткування 26-тої річниці незалежності України розпочалося в неділю 27.8.2017 року по українських церквах Сіднею божественними літургіями та молебнем в намірені народу і вояків, які на фронті в Східній Україні, захущають її цілісність.
     
    Чотири місяці тому, члени Спілки Української Молоді (СУМ) : Олекса Матіюк, Маркіян Стефанишин, Натан Михно, Діма Совбянов та Юстин Сенько - голова осередку, запропонували в.о.голові Об'єднання Громад, редакторові газети «Вільна Думка» Маркові Шумському, віддійти від відбуття звичайного щорічного шаблоного концерту з довжелезною доповідю, і зорганізувати натомість Фестиваль...
     
    Дзвонили і мені до Бельгії. Я дуже зраділа, що молоді люди беруться за відзначення... І в неділю 27.8.2017 ми стали свідками величезної програми відзначення.
     
    БАЗАР - ЯРМАРОК
     
    Перед входом до будинку ДОМУ МОЛОДІ, який знаходиться напроти поїздової станції, на дворі лопотів синьо - жовтий прапор, гарний традиційний сільський пліт ( дивіться на фотографії) відгородив проходи від вулиці, а там слідували столи з різним товаром, твердили, що зароблені - закручені овочі в баньках з України й тутешні вироби: вареники, голубці, пиріжки, гречана каша, сало, чорний хліб і ще багато різних страв і печиво, торти.
     
    Чого там тільки було...
     
    Сумівці продавали каву, чай, борщ, а вже в середині залі, у дуже ориґінально у вишивках прибраному фуає ще більше столів з усячиною: ґердани, вишивки - сорочки, картини. Це можна сказати був Ярмарок декоративно-прикладного мистецтва!   Кредитівка «Дністер» з Мельбурну мала свій стіл з летючками і за виповнення запитника, можна було виграти 500 долярів. Пласт мав свій стіл і стенд з історичними знимками. А продавці зїхалися з усіх кутків Сіднею. 95% їх я незнаю. Це ствердження, що взяли участь новоприбулі з України.
     
    Слів бракує описати все виставлене на продаж добро, бо очі розбігалися на всі боки. Хай говорять знимки...Заходили з дороги зацікавлені прохожі. Плакат біля входу запрошував всіх зацікавлених заходити. Вважаємо, що Базар був дуже успішним.
     
    КОНКУРС МАЛЮНКІВ
    «Моя Україна»

    З нагоди відзначення Дня Незалежності, Посольство України в Австралії провело конкурс дитячого малюнку під назвою «Моя Україна», за інформаційної підтримки газети «Вільна Думка» та фінансової підтримки Кредитової Кооперативи «Дністер». Ще на початку серпня місяця, в суботу я була присутньою, як діти Братської Школи ім. св. Андрія в Лідкомбі малювали під проводом Тетяни Колдуненко, редакторки газети «Вільна Думка». Вона сама художниця й присвятила багато часу конкурсові. Малі діти малювали цікаві картини України. Тетяна їздила й до інших шкіл, працювала з дітьми. Читайте окремий опис Конкурсу й його вислідів, які були оголошенні в половині концерту.
     
    Малюнки, які здобули нагороду, були виставлені в фуає. І приглядалися ми на твори майбутніх художників !
     
    КОНЦЕРТ
     
    «З Україною в серці».
     
    Концерт, ведучим якого був Петро Кобрин, відкрив в.о.голови Об'єднання Громад НПВ Марко Шумський, вітаючи Вельмишановного Посла України др. Миколу Кулініча й його дружину Олену, парламентариста Craig Laundy з околиці Reid, великого прихильника українців, свого часу голова парляментської групи Австралія - Україна. Посол і п. Ландрі привітали нас з святом!
     
    Концерт розпочався козацьким танцем у виконанні танцювального Ансамблю «Веселка». Вихід молодих козаків з щитами, надало концертові відповідного настрою.
     
    В Святковому Концерті брали участь, як ми кажемо, все, що живе і дише в Сіднеї співом, танцями, музикою, з цікавими та яскравими виступами. Діти Українських шкіл (зібрали найбільше оплесків), солісти, декляматори, піяністи, жіночий ансамбль «Суцвіття», бандуристи, танцювальні групи «Заграба» і «Веселка» та гості польська Лайконік - «Lajkonik» і латвійська «Jautrais» танцювальні групи. Неможу всіх назвати, бо їх багато...
     
    Чисельна публіка, твердять організатори, до 500 осіб, дуже гучними оплесками нагороджували всіх виконавців, зокрема наймолодших й танцюристів гостей поляків й латвійців. в-о голови ОУГ НПВ, п. Марко Шумський вітав переможців конкурсу малювання, дякував всім учасникам, спонзорам Фестивалю, осередкові СУМ за безкоштовне надання залі, всім хто в будь чому доклав зусиль в організації концерту.
     
    Всі учасники концерту виконували свої точки з великою пошаною до рідної батьківщини - а найбільш це мабуть діточки - учні рідних шкіл... - так твердив один з глядачів. Не було нікому нудно!
     
    В програмі святкувань відбулася й забава... Що там тільки відбувалося! Немов змагання між нашими танцюристами й гостями...
     
    Хто краще, хто вище скаче.
     
    Було дуже цікаво, коли музики Стефан Сікорський і Владо Панькович заграли мельодію «ГОПАКА». Брали участь багатьох танцюристів і найменші також! Славно виступили!
     

    Т
    і, що прийшли на святкування були дуже задоволені й надіються, що наступний фестиваль буде ще більше кольористим й багатшим!
     
Опубліковано в Українці в світі

Друзі, сьогодні День народження у чарівної Стожарянки, україночки з Австралії, пані Марічки Галабурди-Чигрин!
Люба наша пані Марічка, прийміть щирі вітання з Днем народження від всієї нашої дружньої громади Стожар з всього світу.

Від усієї душі хочемо побажати, щоб новий рік Вашого життя став одним з найсвітліших і найбільш радісних, і щоб Вас завжди оточувала атмосфера добра, злагоди, любові, гармонії, натхнення і щастя.

Нехай квітне Ваша доля
Не знає смутку серце золоте.
Здоров'я зичим, радості земної,
І знайте, ми дуже любим Вас усі!
Нехай обминають невдачі і грози,
Хай тільки від сміху з'являються сльози.
Хай сонечко сяє, а серце співає,
І смуток дороги до Вас не знає.
 Хай у Вашому житті буде вічна весна,
Хай ніколи душа не старіє
А дорога в житті буде чиста, ясна
І задумані сповняться мрії.
Хай Матінка Божа Вас охороняє,
а Господь з небес всіх благ посилає.
 
Біля пам'ятної експозиції на честь Г.Й.Удовенка. Там ось видно його особисті речі, документи. А праворуч внизу видно молоточок, яким Удовенко відбивав прийняття рішень 52-ї Генеральної Асамблеї ООН.
 
Опубліковано в Цей день в історії

Унікальна світлина 1991 року. Москва. Путч. Вулицею російської столиці поважно їде бойовий танк з великим синьо-жовтим прапором незалежної України, а москвичі радо вітають українських танкістів!

Цими днями, тільки 1991 року, розпочався розпад Радянського Союзу. Останній цвях у його домовину забила спроба путчу, котра розпочалася 19 серпня 1991 року.
 
СРСР прокинувся під звуки "Лебединого озера" Чайковського. У телевізійних новинах чинного президента країни оголосили хворим. Оточення Горбачова оголосило надзвичайний стан і взяло владу у свої руки. Їхня мета – зупинити розвал Радянського Союзу.
 
Тодішній лідер РСФСР Борис Єльцин видерся на танк і закликав чинити опір заколотникам. Москвичі кинулися на захист демократії. Поруч з ними були і українці. Політв'язень Григорій Куценко каже, що їх під Білим домом було кілька сотень. На світлині тих часів майорить жовно-синій стяг. Георгій Лук'янчук розповідає, що прапори пошили дружини. Купити тканину тоді була велика проблема. Жовту знайшли десь у Підмосков'ї, а синю везли з Азербайджану. "Всі такі дивляться на мітингах, ці демократи російські, і питають: а це чиї прапори? Нової Росії? Ні, нової України!", - кажуть українські учасники подій 25-річної давнини.
 
Організатором українських груп військових, під українськими прапорами на захист Білого Дому в 1991 році був Петро Перепуст -1989 року голова московського громадського об'єднання ОУН-РУХ, активний учасник опору путчу 1991р.
 
Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв’язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:
"Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст - голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач."
 
За три дні спротиву Горбачов назвав серпневий путч "злочинною авантюрою", військовий переворот у Москві захлинувся. Заколотників заарештували, а сам путч став поштовхом для проголошення незалежності радянських республік, зокрема і України.
 
На світлині:
Зліва направо: Петро Перепуст (Москва), Aндрій Васькович,
Марічка Галабурда-Чигрин (Австралія), Cтепан Хмара. (Другий з`їзд РУХу. Київ.Палац «Україна». 25.10.1990 р.)
 

Перепуст Петро Микитович (* 31 жовтня 1948 — † 20 квітня 2011) — український громадський, політичний і церковний діяч.

Петро Микитович Перепуст народився 31 жовтня 1948 року в робітничій родині в селі Іваниця Чернігівської області.

Після служби в армії працював на робітничих і керівних посадах у Москві, де навчався в Московському будівельному інституті, а потім на заочному відділенні Московського інституту технології бізнесу, який закінчив у 1997 році, здобувши фах економіста-міжнародника.

З 1989 року був одним із засновників багатьох українських організацій, що виборювали на початку 90-х років минулого століття незалежність нашої держави: Народного Руху України, Української Міжпартійної Асамблеї (пізніше Українська Національна Асамблея – УНА-УНСО).

Один з найбільш молодих активістів Української Громади в Москві. Засновник громадського об’єднання Організації Українського Народного Руху (ОУН-РУХу) в м. Москва. Очолював Правління Московського територіального об’єднання руху (МТО Руху) в м. Москва.

За ініціативи Петра Перепуста у Москві була створена перша в Російській Федерації парафія святих апостолів Петра і Павла Української Автокефальної Церкви, яка згодом була зареєстрована в лоні УПЦ Київського Патріархату.

Активний учасник опору путчу ГКЧП у серпні 1991р. В складі Української сотні брав участь в охороні Білого Дому у Москві, де першим було піднято синьо-жовтий прапор (саме цей прапор було внесено 24 серпня 1991 року до Верховної Ради під час проголошення Акту про незалежність України).

Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв’язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:

Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст – голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач.

Українська сотня, що діяла на протидію ГКЧП у Москві, за словами Петра Перепуста, була одна із зародків Української Народної Самооборони (УНСО), що зароджувалася у ті дні для захисту українських національних інтересів як в Україні, так і за її межами.

У 1992 році Петро Перепуст був головою комісії на референдумі в Республіці Татарстан РФ, відстоюючи позицію незалежності Татарстану.

Після приїзду до Києва у 1992 році пан Петро активно працює в Українській громаді, сприяючи створенню нових політичних та громадських об’єднань, а також парафій Української Православної Церкви Київського Патріархату.

З 1995 року голова Ради парафії Святої Марії Магдалини УПЦ КП у Києві. Того ж року 18 липня стає учасником сумнозвісних подій під час поховання Патріарха Володимира (Романюка).

У 1998 році обраний депутатом Радянської районної ради у місті Києві.

У 2004 році Петро Перепуст переїжджає до Сум, де допомагає новопоставленому Єпископу Сумському і Охтирському Мефодію розбудовувати Сумську єпархію УПЦ КП. Працював секретарем Сумської єпархії УПЦ КП. 

Був активним учасником Помаранчевої революції.

Для реалізації своїх поглядів та ідей знайшов себе в Українській Національній Асамблеї (УНА-УНСО). Був обраний секретарем та членом обкому Сумської обласної організації УНА, з травня 2010 року призначений на посаду голови оргвідділу при Виконкомі УНА у Києві.

20 квітня 2011 року, через хворобу, серце вірного сина України Петра Перепуста навіки завмерло.

Похований в селищі Вільшана що на Харківщині, де знайшли вічний спокій батьки Петра Перепуста, а також де мешкають його брати та рідні.

До останньої хвилини переймався долею України – бачив її великою і могутньої державою з єдиною Українською Православною Церквою і українськими патріотами при владі.

 
Опубліковано в Скарбниця спогадів
Понеділок, 27 березня 2017 06:28

Фільм "Жнива розпачі" в Бруселі

Марічка Галабурда – Чигрин

Ґенк 25.4.2017

Пресова служба посольства України в Бельгії подає:

…- «Вшанування 85-х роковин трагедії Голодомору в Україні 1932-33 років у Брусселі розпочалося показом першої англомовної повнометражної стрічки «Гіркі жнива» 22 та 23 березня (у приміщенні Посольства України для української громади) 2017 року за участі її продюсера, канадця українського походження п. Яна Ігнатовича.

Повні зали, чудова нагода більше взнати про фільм під час приємного спілкування з його продюсером, перша можливість показати світові засобами культурної дипломатіїодну з найбільших трагедій ХХ століття.»

17499045_1855817954668229_2051597589534876347_n

Ми, 10 осіб, Надя, Одарка, Марічка Галабурда, Марійка Карпа, Анна та Люба Рожак, Дарка Лавриненко, Ганя й Богдан Дибайло, Дирк Йансен, – члени українського суспільства провінції Лімбурх, поїхали на показ фільму і глибоко вражені побаченим у фільмі.

17498396_10155156231532929_2905422088015716089_n
Мали ми нагоду поговорити з паном Ігнатовичем, за що ми йому вдячні.

17426183_1855817761334915_3326211544769005186_n

Про фільм на Інтернеті дуже багато відомостей, знимок, вражень. 

Хто зацікавлений може відкрити в пошуковій мережі GOOGLE сторінки про фільм.

Дуже важливе це те, що фільм доносить до глядача українця, а найголовніше не українця про жахіття Голодмору в Україні, про що багатьох незнало й досі.

Опубліковано в Кіно
П'ятниця, 24 березня 2017 06:11

Картини Івана Марчука в Бельгії

Марічка Галабурда – Чигрин (Ґенк - Бельгія) - 20.3.2017

З повідомлень Посольства України в Бруселі, поодиноких фраз з під поданих на інтернеті знимок, власні спостереження на виставці.

Картини всесвітньо відомого художника Івана Марчука з України, який живе в Києві, були представлені на виставці у бельгійському місті Бругге в четвер 15 березня 2017.

Виставка була організована з нагоди 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною і Бельгією, за сприянням «Культурного центру України в Бельгії (м. Бругге )» - голова художник Світлана Лебіга, мерії міста, українських дипломатичних установ, акредитованих у Бельгії, громадських організацій Бельгії та України. Захід відбувся за участі керівництва міста, дипломатів, журналістів, представників української громади, жителів та гостей міста.


На інтернеті я знайшла такі фрази про виставку
:

«... Подиву гідні розуміння значення культури у формуванні іміджу нашої країни закордоном Послом України др. Миколою Точицьким, самовідданість у пропаганді високого вітчизняного мистецтва його дружини Тамари Точицької.

Відкриття вистави - говорить посол України др. Точицький

Ця знакова подія для України стала можлива завдяки зусиллям двох чарівних жінок - Тамари Точицької й Тамари Стрипко» .

І дійсно...

На виставці під назвою «Погляд у майбутнє», що проходила у найпрестижнішій, старовинній галереї «Garemijn галереї Бругге » , яка знаходиться на головній площі, в старовинній будівлі Белфорд, - було представлено 92 картин, які відображають різні періоди творчості видатного митця.

Посол України в Бельгії др. Микола Точицький відзначив, що ця виставка показує, що і чому сьогодні українці повинні обороняти і захищати від російського агресора.

Івана Марчука привітав посадник міста Бругге Ренат Ландойт. Він наголосив, що дуже почесно приймати всесвітньо відомого українця, і що виставку побачать якнайбільше відвідувачів.

Завдяки філософським темам картин митця мешканцям Бельгії та гостям передається драматична напруга, що переживає людство, та глибокі філософські теми людського буття.

Виставка викликала велике зацікавлення серед жителів та багаточисельних гостей цього туристичного і мистецького міста.

Роман Гриньків і Лариса Дедюх


Зі мною говорили деякі відвідувачі. Я чула
захоплюючі відгуки від туристів з Еквадор, Велико-Британії, Шкотляндії, Німеччини і Полудневої Африки. Виставку відвідали й наші земляки з різних міст Бельгії.

З Іваном Марчуком ми знайомі з 1989 року, коли він довший час перебував в Сіднеї, творив, малював, виставляв свої картини. Скільки ми спілкувалися! Подарував був мені дві картини, які я оце місяць тому привезла з Сіднею до Бельгії. Вони були вкючені в виставку і залишаться в Бельгії в нашій батьківській хаті, в моїх сестер.

Якщо подати свої вражіння від побаченого, то мушу сказати, що майже всі виставлені картини в Бругге були і свого часу в Сіднеї й інших містах Австралії.

Нові для мене були карини в яскравих синіх, зелених й бордових кольорах.

Підчас дня відбувалися виступи бандуристів з України Романа Гриньківа й його дружини - співачки Лариси Дедюх. На жаль не співала вона коли ми з сестрою Одаркою, голова Місії СКУ в Бруселі Марина Ярошевич, кілька українців мешканців міста, були в галерії.

Роман бував в 1996 році в Австралії на Здвизі Союзу Українських Організацій Австралії в Адельайді. Відбув концерт в Сіднеї, до організації якого прислужалася.

Як це добре, коли давні знайомі, яким дещо допомагалося підчас їх побуту в Австралії, тебе не відцуровуються, а навпаки сердечно вітаються й згадують про свій побут на кінці світа.

Продавалися буклети про Івана Марчука, відкритки репродукції його малюнків й дуже цікаві шовкові хустки й шалі з мотивами з малюнків з підписом Івана.

Оскільки я любитель хусток купила собі на згадку про визначну подію в «своїй» Бельгії.

Виставка, на якій була присутня й дочка Івана - Вероніка (о, скільки він її згадував в Австралії, бо довго не бачив - вона живе в Франції ) - закінчилася вечером в неділю 26 березня.


Іван Марчук твердив, що
:....«... привіз до Бельгії частину прекрасної української землі. У цих картинах є багато мудрості».

Він дуже задоволений з відбуття виставки і при прощанні з нами передав привіт тим в Австралії, які його ще памятають. Особливо згадував пані Таню Шухевич.

Що ж бажаємо талановитому другові ще багато творчих успіхів! 

Опубліковано в Видатні українці