Американець Збігнєв Бжезинський («Великий Збіг») та Україна й Галицький край

Середа, 30 січня 2019 09:42 Автор  Євгеній Захарчук
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Збігнєв Бжезинський Збігнєв Бжезинський фото Reuters

Американець Збігнєв Бжезинський («Великий Збіг») та Україна й Галицький край

«… Мені завжди подобалося відвідувати Україну і мені подобаються українці… Існує багато причин, чому мені подобається Україна...»

(З інтерв'ю «Голос Америки», https://ukrainian.voanews.com/, 27.06.2007)

Збігнєв Казімеж Бжезинський (пол. Zbigniew Kazimierz Brzeziński), радник з питань національної безпеки в адміністрації президента США Джиммі Картера (1977-1981) і у віці під дев'яносто залишався мислителем-стратегом світового рівня, виділявся серед інших авторитетів геополітики, американських інтелектуалів однією цікавою особливістю. Вважалося, що присутнє у висловлюваннях Бжезинського, то у світових лідерів в намірах чи планах, які поки не афішуються. Погляди «Великого Збіга» слід також простежувати через призму його особливого ставлення до зовнішньої політики країн Центрально-Східної Європи і, зокрема України. Народився Бжезінський Збігнєв (28.03.1928-26.05.2017), згідно з офіційною біографією, у Варшаві. Проте також існує версія, що Збігнєв народився в польському консульстві у Харкові, де на той час працював батько – кар’єрний дипломат - і був записаний як уродженець Польщі.

А батько Збігнєва, Тадеуш Бжезинський (Brzeziński Tadeusz, 21.02.1896-07.01.1990), поляк, народився у Золочеві (Львівщина, на той час Австро-Угорщина). В Галичині Тадеуш Бжезинський закінчив Львівський університет, надалі навчався у Віденському університеті. Ще деякий час Тадеуш перебуває в Галичині, а з початку 1920-х років Т. Бжезинський на польській дипломатичній службі. Працював у консульствах Другої Речі Посполитої в Ессені (Німеччина), Ліллі (Франція), Лейпцигу (Німеччина), Харкові (Україна). У 1938 році Т. Бжезинський отримав призначення до Монреалю (Канада), де й залишився після закінчення Другої світової війни, уникаючи переслідування комуністичною владою.

Tadeusz Brzeziński

Тадеуш Бжезинський (1896-1990), уродженець Золочева (Львівщина),

батько Збігнєва Бжезинського, джерело Вікіпедія

У 1951 році Тадеуш Бжезинський отримав канадське громадянство. Брав активну участь у роботі канадсько-польського Конгресу, який очолював протягом 1952-1962 років. У 1956 році він скликав засідання Ради Конгресу для започаткування кампанії з допомоги під гаслом "Хліба для поляків», яка була реалізована. До виходу на пенсію він працював в Міністерстві культури провінції Квебек (Канада). Під час Другої світової війни Тадеуш Бжезинський брав участь у заходах із врятування євреїв з нацистських концтаборів. У 1978 році прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін від імені єврейського народу офіційно визнав зусилля Т. Бжезинського у порятуванні євреїв. 07.01.1990 року в Монреалі (Канада) Тадеуш Бжезинський відійшов у вічність.

Brzezinski Sr i Jr1

Тадеуш Бжезинський (праворуч) із сином, Збігнєвом Бжезинським, джерело Вікіпедія

Примітно, що молодий Збігнєв Бжезинський ще юнаком обрав галузь міжнародних відносин (дотичну до батьківської кар’єри) й сумлінно студіював наукові дисципліни та дослідження напряму. В Університеті Макгілла (McGill University, Канада) здобув ступінь бакалавра та магістра, згодом - у 1953 році ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті (США). В 1958 З. Бжезинський набув громадянства США. У 1953-60 роках Бжезинський - професор Гарвардського університету, 1960-89 - професор Колумбійського університету. З 1969 - член Американської академії наук та мистецтв. У 1981 році Збігнєв Бжезинський нагороджений президентською Медаллю Свободи за його роль у нормалізації американсько-китайських відносин та внесок у політику захисту прав людини і національної безпеки США. 1995 року З. Бжезинський за сприяння відновленню незалежності Польщі (та звільнення від диктату Радянського Союзу) нагороджений Орденом Білого орла, найвищим визнанням Польщі для цивільних осіб. До його порад охоче прислуховувалися президенти США після Джиммі Картера - Білл Клінтон і Барак Обама.

Україну й, зокрема, Галичину Збігнєв Бжезинський не оминав своєю увагою все життя. На що інша сторона – Україна та Галичина – відповідали взаємністю. Так, у червні 1993 року З. Бжезінський з родиною приїхав на відпочинок в Карпати й хотів провести час із сім’єю у Ворохті. Очевидно, то були сентименти дитинства - у передвоєнний час він із батьком цілий місяць відпочивав на одній із ворохтянських вілл. Тож хотів показати своїм рідним місця, де бував із батьком і де вони були щасливі. Але у Ворохті на той час не було ні готелю, ні будинку відпочинку, де можна було би прийняти таких високих гостей, тому родину розмістили у Яремче.

06 7b2e41

Сходження Збігнєва Бжезинського на Говерлу, 1993 рік. Фото з архіву Дмитра Дзвінчука

Візит родини Бжезинських у Карпати був неофіційним й тому переважало вільне знайомство, спілкування, подорожі. Збіг часто пригадував своє дитинство, моменти з батьком в Карпатах, відпочинок у Ворохті. Сам Бжезинський спілкувався польською, решта присутніх та учасників - українською та англійською. Збігнєв найбільше приділяв увазі та спілкуванню з українськими господарями - засипав запитаннями, уточненнями, просив розповідати, ін. Збіг уважав, що найбільше щастя його української подорожі в тому, що вдалося зібрати разом всю родину. Казав, що в США їм ще не вдавалося зійтися докупи і на кілька годин.

8 6afae1

На вершині Говерли Збігнєв Бжезинський, сини Ян (був радником Президента Леоніда Кравчука),

Марк та Ігор Хома. Фото з архіву Дмитра Дзвінчука

Примітно, що найбільше Бжезінський цікавився національно-визвольною боротьбою українців. Якраз у цей період почали відновлювати стрілецькі могили, хрести загиблим воїнам ОУН-УПА - пам'ять тільки поверталася. Великий Збіг багато розпитував, як проходила боротьба, про спротив радянському режиму і останні бої повстанців. Бжезінського дуже цікавила підтримка повстанців на місцевому рівні й дивувався, як вони могли триматися впродовж тривалого часу після Другої Світової. Розпитував, який був зв'язок підпілля з місцевими людьми і підтримка - не лише матеріальна. Збіг дуже хотів зрозуміти, звідки взялася сила протистояння і уловити тяглість опору, історичну традицію українців у боротьбі з поневолювачами.

3 cac481

Збігнєв у гуцульському кептарику. Фото з архіву Дмитра Дзвінчука

Не лише стійкості українців віддавав належне Бжезінський. Так, на Трійцю, Зелені Свята, храмові дні саме були у Микуличині, родину Бжезінських запросили на свято. Збігнєва запросили на хори церкви. І він там простояв усю Службу Божу, усі три години. Вже його діти і дружина ходили нетерпляче колами, не розуміли, чому він так довго затримався. Після завершення літургії Збіг поділився: його вразило, з яким благоговінням і вірою люди сприймали богослужіння в храмі. Надалі Збігнєв деталізував, що спостерігав не за обрядом, а роздивлявся вираз облич, дивувався, як люди сприймають і реагують. Світло в людях і їхня безумовна віра - ось, що найбільше його вразило. Бжезинський відчув різницю у богослужінні (а то була греко-католицька церква). «У вас відчувається надзвичайна переконаність і віра… Не розмірковування, а переконаність, ви… просто вірите і все», – говорив Збігнєв Бжезинський.

Дружина Збігнєва Бжезинського Емілі

Дружина Збігнєва Бжезинського Емілі (племінниця Едварда Бенеша, президента довоєнної Чехословаччини).

Фото з архіву Дмитра Дзвінчука

Іще один знаковий візит Збігнєва Бжезинського відбувся у вересні 1998 року, у зв’язку з присвоєнням звання «Почесний громадянин Львова». У той період посаду мера Львова займав Василь Куйбіда, котрий влаштував З. Бжезинському невелику екскурсію історичним центром міста. Рухались поволі площею Ринок, невеликою купкою офіційних осіб-чиновників і перекладачів. Мер розповідав історію міста і України, тактовно і обережно натякаючи, що столиці Галичини не завадять солідні фінансові «вливання». У кульмінаційний момент розмови про можливі інвестиції, львівський фотокореспондент раптово для всіх зашпортався і упав вперед, обхоплюючи двома руками коліна високого гостя. На що Збігнєв Бжезинський зніяковіло вимовив: «Друзі, добре розумію, що вам необхідна термінова фінансова допомога, але ще ні в одній країні світу грошей у мене так переконливо не просили». Після такого випадку сміялися довго.

237105w540zc01

Збігнєв Бжезинський та Василь Куйбіда, екскурсія Львовом (1998, вересень). Фото https://fakty.ua/

У Збігнєва Бжезинського була ще одна особливість - важливість співпереживання. Поляк за народженням, Бжезінський набагато краще за інших американських фахівців розумів Центральну і Східну Європу та колишній Радянський Союз. Там, де інші діяли, виходячи із прочитаного, він оперував власним сімейним і особистим досвідом. Збігнєв як ніхто із визначних світових політиків знав українські реалії, був небайдужим до України і щиро вірив у її кращу долю. Зокрема, з нагоди отримання звання «Почесного громадянина Львова» З. Бжезинський у промові перед Львівською міською радою 24.09.1998 року наголосив: «Щиро і радісно звертаюся до Вас. Хай живе вільна Україна й у цій Україні – місто дружби народів Львів! Щиро дякую, шановні пані та панове! Адже Львів має для мене велике значення, насамперед стратегічне та політичне, але також, з іншого боку, й особисте, бо я є американцем польського походження… Я хочу особливо наголосити на важливості України в европейському аспекті. Культурно та політично Україна є, насамперед, центральноевропейською державою, і аж ніяк не евразійською державою чи містичною концепцією якоїсь спільноти…».

Brzezinski Kleinschmidt

Збігнєв Бжезинський під час виступу у Мюнхені, ФРН (Munich Security Conference, 2014). Джерело Вікіпедія

Роздуми З. Бжезинського останніх років щодо місця України у глобальному контексті гідні пильної уваги і аналізу. З початку Майдану Гідності 2013-2014 років й подальшої російської військової агресії Бжезинський переконливо стверджував, що Україна стане справжньою демократією. Так про українську національну ідентичність могла сказати людина, яка добре обізнана з українською історією, менталітетом, рисами характеру українців, їхнім споконвічним прагненням до свободи і самоутвердження. З. Бжезинський, великий син двох народів – польського і американського – належав до друзів України, на цій землі жили його предки, народився його батько та й, можливо, і він сам. Львів обрав Бжезинського своїм почесним громадянином, а українська влада удостоїла його двох державних орденів - Ярослава Мудрого і «За заслуги». Відхід у вічність Збігнєва Бжезинського - велика втрата для українського соціуму.

Матеріал підготовлено за сприяння

Західного наукового центру НАНУ і МОНУ (Львів),

Інституту Маркіяна Шашкевича

(зреферував Євгеній Захарчук)

При підготовці використані матеріали:

https://kurs.if.ua/articles/bez_kravatok_z_keptarem_spogady_pro_te_yak_zbigniev_bzhezinskyy_u_karpatah_vidpochyvav_59815.html

https://fakty.ua/237105-lvov-skorbit-v-svyazi-so-smertyu-svoego-pochetnogo-grazhdanina-zbigneva-bzhezinskogo-foto

http://www.ji.lviv.ua/n14texts/brzez-pr.htm

https://ukrainian.voanews.com/a/a-49-2007-06-27-voa6-87045612/227446.html

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається