Мученики за Україну. До Дня пам’яті жертв політичних репресій

Неділя, 19 травня 2019 05:33 Автор  Віра Фазлєєва
Оцініть матеріал!
(4 голосів)
День пам'яті жертв політичних репресій День пам'яті жертв політичних репресій

У третю неділю травня Україна вшановує усіх тих, хто став жертвами політичних репресій часів більшовицького режиму. Цього дня ми згадуємо мільйони громадян України, які зазнали фізичного і психологічного терору в радянській Україні і поза її межами, часто лише за те, що вони були українцями…

Після поразки національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. українського народу і приходу до влади більшовиків, у жорнах масових репресій опинилися такі «класово ворожі елементи» як українські селяни і робітники, національна інтелігенція… Їх переслідували, арештовували, гноїли в таборах, страчували. Особливу ненависть радянської влади викликали культурні діячі та науковці, які, на думку більшовиків, несли потенційну загрозу окупаційному режиму. Проти представників інтелігенції було сфальсифіковано чи не найбільше кримінальних справ.

Так, у 1929 р. Державним політичним управлінням (ДПУ) був сфабрикований гучний процес проти вигаданої «Спілки Визволення України» (СВУ). У належності до цієї таємної націоналістичної організації було звинувачено 45 провідних учених, письменників, інших представників інтелігенції, зокрема Сергія Єфремова, Володимира Чехівського, Андрія Ніковського, Йосипа Гермайзе, Михайла Слабченка, Григорія Голоскевича Людмилу Старицьку-Черняхівську. Організація нібито за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювала селянство проти колективізації, хотіла вбити Сталіна і його соратників, відокремити Україну від СРСР.

На захист співвітчизників тоді активно виступила українська політична діаспора, про що свідчать документи, що зберігаються в архівних та бібліотечному фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). До речі, саме завдяки «заступництву» української політичної еміграції і широкому розголосу про хід цього «процесу» в закордонній українській періодиці його учасникам вдалося уникнути масових смертельних вироків.

10009999031

Замітка «Арештування на Україні». «Тризуб», ч. 44, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 156 зв.

Політичні емігранти стають вільним рупором України в світі, засуджуючи цей «політичний монстрпроцес», викриваючи його злочинність і безпідставність. Одними з перших виступають із резолюцією-протестом на захист співвітчизників виступають викладачі Української господарської академії (УГА) в Подебрадах (Чехословаччина).

2564544446601

Резолюція-протест лекторського персоналу
Української господарської академії в Подебрадах (УГА)
у зв’язку з масовими арештами в Україні. Подебради, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 34, арк. 29–29 зв.

Особливу увагу авторів українських еміграційних видань привернув судово-політичний «шахтинський процес» 1928 р., сфабрикований ДПУ проти донбаських інженерів, звинувачених у контрреволюційній діяльності й шкідництві. Зокрема, у громадсько-політичному і літературно-мистецькому тижневику «Тризуб» (Париж) цей процес детально висвітлюється. Саме з емігрантської періодики можна дізнатися про «об’єктивні» причини, що призвели до цього судилища над невинними.

 7768999789871

Фрагмент статті про «шахтинський процес»
в Україні. «Тризуб». Париж, ч. 34, 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 124, арк. 37 зв.

Через страх втратити владу над окупованими і бажання мати нові території, 23 серпня 1939 р. між двома тоталітарними державами укладається пакт Молотова – Ріббентропа, що експортував більшовицьку ідеологію на захід – до країн Східної Європи. СРСР бере участь у поділі Польщі, окуповує Бесарабію, Західну Україну, країни Балтії. Захоплення супроводжується терором і репресіями проти місцевого населення. У полі зору радянських каральних органів опиняється й українська еміграція, яка проживала в окупованих країнах. Фізичне знищення опонентів, колишніх учасників визвольних змагань, як і в роки становлення диктатури пролетаріату, нищить цвіт української нації. Так, 27 серпня 1939 р. у Тернополі було заарештовано Якова Водяного, одного з організаторів Холодного Яру, в еміграції – співробітника відділу розвідки УНР, який мав громадянство Австралії. За вироком військового трибуналу Київського окружного військового округу його розстріляли 7 лютого 1940 р. в Києві. До цього часу невідомо місце його поховання. Реабілітований посмертно, у перші роки відновлення Україною незалежності.

 3344433481

Довідка про виконання вироку військового трибуналу
у справі Якова Водяного. [1940 р.]
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 13
Кажуть, для того, щоб побачити майбутнє, потрібно пам’ятати і аналізувати минуле. Правда мусить змінити світ, особливо тоді, коли жахіття послідовників комуністичного режиму сьогодні знову проглядаються в Криму та на Сході України. Світ має знати про злочини проти України, а українці навчитися діяти разом, щоб не допустити реваншу антиукраїнських сил.
Віра Фазлєєва, провідний науковий співробітник відділу використання інформації документів ЦДАЗУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається