Письменники Львівщини пам’ятають видатного українця – Івана Гнатюка

Четвер, 04 липня 2019 05:40 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Іван Гнатюк, видатний український поет, перекладач, мемуарист, політв’язень московських концтаборів на Колимі, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2000-го року Іван Гнатюк, видатний український поет, перекладач, мемуарист, політв’язень московських концтаборів на Колимі, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2000-го року

«Щодо характеристики моєї особи: звичайний селянин – працьовитий, правдивий, мужній, принциповий; головна риса – смертельна любов до України і життєдайний гнів до її ворогів, а ще більше – до запроданців. Від материнської пісні, а потім – «Кобзаря» полюбив поетичне, мелодійне слово. Нікого не слухаю, якщо сам у чомусь не переконаний; переважно керуюся тими думками, до яких приходжу самотужки. Вірю тільки Шевченкові – більше нікому, маю на увазі земних авторитетів. Пишу так само, як мені само пишеться; дуже добре бачу і знаю свої творчі невдачі…»


Ці слова належать письменникові Іванові Гнатюку (1929-2005), який усе своє життя поклав на вівтар знедоленої України. Про це говорили, зокрема, письменники і науковці у Львівській організації Національної спілки письменників України 25 червня цього року, на відзначенні 90-річчя Лицаря Честі в літературі.

“Ні, я не скнів – я жив, хоч часто в очі смерті
Дивився й кров’ю в них плював у забутті, –
Я пізнавав життя в бездушності одвертій,
Але ніколи їй не кланявся в житті”, –
писав Іван Гнатюк, видатний український поет, перекладач, мемуарист, політв’язень московських концтаборів на Колимі, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2000-го року.

Іван Гнатюк, видатний український поет, перекладач, мемуарист, політв’язень московських концтаборів

Вели дійство: доктор історичних наук. професор, поет Петро Шкраб’юк і поетеса та прозаїк Ольга Яворська. Серед виступаючих – ті, хто особисто знав Івана Гнатюка, або добре знайомий з творами письменника, – поет і науковець Михайло Шалата, науковець і письменник Микола Ільницький, поет і науковець Богдан Завідняк, а також письменники: Микола Петренко, Роман Горак, Марія Людкевич, Ігор Гургула, Надія Мориквас, Роман Соловчук, Олесь Дяк, Віктор Палинський і автор цих рядків.

«Тішуся, що Гнатюк – нині свій у Спілці письменників, – розпочав свою натхненну розповідь Михайло Шалата. – Довго його тут не радо приймали… Такої чесної і сумлінної людини, як Іван Гнатюк, важко знайти. Совісна людина, чесна особистість… В Івана я вчився жити».

Особливо схвилювали мене ці слова пана Михайла. Бо я, двадцятирічний випускник Дрогобицького нафтового технікуму, у 1966 році вперше зустрівся з письменником, який мав змогу і бажання вділити мені для розмови дві з гаком години. Це важко передати: стан хлопця, який вперше розмовляє з письменником. Повірте, це не похвальба. Це – глибоко запало в мою пам’ять: згода видатного письменника порозмовляти у своїй бориславській квартирі з молодою людиною, яка тоді ще не знала, що таке творчість.

Багато хто з присутніх взяв участь у створенні книги «Іван Гнатюк: життя і творчість» (серія “Літературні профілі”), яку Львівське видавництво «Сполом» (упорядник Галина Капініс) видало 2017 року. У тому, що ім’я українського поета, громадського діяча, багатолітнього в’язня ГУЛАГу Івана Гнатюка буде жити у нашій вдячній пам’яті, заслуга Романа Лубківського (відійшов вже, на жаль, в інший світ), який свого часу запропонував поетесі і прозаїку Ользі Яворській зібрати потрібні матеріали для того, щоб родичі, друзі, знайомі, які добре знали Івана Гнатюка, розповіли про нього саме в серії «Літературні профілі». Було це у 2015 році. А побачило світ це оригінальне видання, як уже було сказано, через два роки.

Упорядник видання Галина Капініс буквально пересипала книжку як листами Івана Гнатюка (переважно), так і листами до поета. А також – віршами, глибокою поезією, світлинами.

Узагалі Іван Гнатюк опублікував 16 поетичних збірок і чотири – прози. Переклав твори білоруських, польських, сербських та інших зарубіжних поетів. 5 травня 2000 року Іван Гнатюк став лауреатом Національної премії Тараса Шевченка.

Поет все життя любив Україну, про що й свідчать пропоновані поетичні рядки Івана Гнатюка:

«Сам Бог велів любити Україну –
Нещасний край манкуртів і заброд. –
Любіть її не ідолопоклінно,
А як життя, як долю, як народ!
Хай оскверняють ниці фарисеї
ЇЇ ім’я і пам’ять лихоліть. -
Любіть її до смерті й, гинучи за неї
Своєю кров’ю волю освятіть».

Саме з таким відчуттям любові до України розходились львівські спілчани після закінчення відзначення 90-річчя українського поета Івана Гнатюка… Єдність поколінь триває.

Богдан ЗАЛІЗНЯК,
керівник прес-центру наукової журналістики
Західного наукового центру НАН України і МОН України,
член НСПУ і НСЖУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається