Голова СФУЖО Анна Кісіль: «У нас всіх одна мрія: заможна, демократична держава»

П'ятниця, 06 вересня 2019 09:50 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(5 голосів)
Голова СФУЖО Анна Кісіль Голова СФУЖО Анна Кісіль

Упродовж кількох днів (1 – 3 вересня) у Львові відбувалася Перша Міжнародна Асамблея «Українка в світі»: професіоналізм, активізм, традиція" – з нагоди 70-річчя Світової Федерації Українських жіночих організацій (СФУЖО). Ініціаторами й організаторами проведення такого масштабного заходу стали директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська (Національний університет «Львівська політехніка») та голова СФУЖО Анна Кісіль.

Уперше до Львівської Політехніки, де й відбулося це засідання, з’їхались українки з 26 країн світу, які посідають в країнах свого проживання вагомі професійні та громадські позиції, а також – активно працюють для України.

6202324923117993984 o

5742620936905949184 o«Українка у світі, яка постійно береже свій зв'язок з Україною, - констатує ректор НУ «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало, - це професіоналка високого класу, це доброчинниця, яка весь вільний час віддає українській справі. ЇЇ слово вагоме у країні проживання. ЇЇ особистий авторитет – це авторитет України в світі».

Такою Українкою, на нашу думку, і є голова СФУЖО, другий заступник Президента Світового Конгресу Українців, членкиня Управління Конгресу Українців Канади, одна з ініціаторок проведення вказаної Міжнародної Асамблеї, активний її учасник Анна Кісіль, розмову з якою й пропонуємо вашій увазі.

«Я живу завжди за покликом своєї душі…»

  • 69554045 2378066568978867 4791363003138179072 n1Пані Анно! Ви, як голова СФУЖО, чим займаєтесь в цій організації? Що робите там?
  • А що голова може робити? Керувати. Голова керує абсолютно всім. І її складовими організаціями.
  • Куди йде Україна – на Ваш, сфужівський, погляд?
  • Розвитком демократичного шляху. Незалежно від урядів і від багатьох речей. Наше завдання: щоб Україна і далі йшла європейським, євроатлантичним шляхом.
  • Що для Вас у Вашому нинішньому, передусім, житті є точкою опори?
  • Робити все за переконаннями. Робити все з радістю. І знати, що все те, що ти робиш, буде для когось корисним. Маємо жити в гармонії зі собою.
  • Кого більше у нашій країні – читачів чи письменників?
  • Напевно, в кожного письменника є читач, а в кожного читача – письменник.
  • Хто все ж таки творить історію – маси чи особистості?
  • Особистість і є генератором тих ідей, які можуть вести всіх інших за собою.
  • Життя людини – це велике щастя чи … щось інше?
  • Великий дар від Бога.
  • Коли ми, українці, навчимося не нарікати – ні на свою діяльність, ні на вчинки інших особистостей?
  • Треба починати з себе.
  • Чи маєте лад в душі? Я про це питаю всіх, з ким розмовляю.
  • Я живу завжди за покликом своєї душі. Я – абсолютно в гармонії зі собою. Якщо день проживу і доброго не зроблю, - думаю, що я його даремно прожила. Це – щиро.
  • Доля Вас любить чи шанує?
  • Я думаю, що і любить, і шанує. Багато речей, які я не планую, - пруть самі собою. Я знаю, що зверху хтось керує моїми діями.
  • Про що мрієте?
  • Це дуже цікаве запитання. Люди Вам на нього не дадуть відповідь однією фразою. А взагалі – можна мріяти багато про що. Захмарних мрій нема. Але кожен період приносить свої мрії. Одним словом не можна відповісти, про що я мрію. Але думаю, що у нас всіх одна мрія: заможна, демократична держава, де кожному буде в ній комфортно жити. І не будуть масово виїжджати, а залишатимуться в Україні і вирощуватимуть покоління саме тут.
  • Що Вам найчастіше дарують на День народження?
  • Квіти.
  • Зрозуміло… прошу сказати: як Ви прийшли до себе?
  • Я казала: на все є плани Божі. Спеціально я планів не складала. Але саме життя так складало, що я робила те, що любила. І я є на тому місці, що зараз.
  • Хто Ваші знайомі?
  • У моєму колі є знайомі і актори, і артисти, і художники. Є прості люди. Є успішні бізнесові люди. Я, в першу чергу, дивлюся, якими є ці люди. Я займаюся бізнесом і є громадським діячем. І, вважаю, є на своєму місці.
  • Можна детальніше про бізнес?
  • То – довга історія.
  • Чи часто проводите ревізію своїх вчинків?
  • Кожен день.
  • Невже?
  • То мимоволі виходить. Думаю, аналізую. Але в мене є мало випадків, що я шкодую, що чогось не зробила. Я за тим, що зробила, ніколи не жалію.
  • Оскар Уайльд казав: «Жінки примудряються з нічого зробити три речі: салат, капелюшок і трагедію». А Вам – що найчастіше вдається?
  • (Думає…) Я рідко на кухні. Капелюшків мало роблю. Трагедій взагалі не роблю. Напевно, я не належу до тих жінок…

«Я вірю у все добре…»

  • 221210306635366400 n1Кому з політиків найбільше вірите?
  • Дуже поважаю Віктора Ющенка. Нелегка «шапка Мономаха». Президент – не чарівник з паличкою. Якщо люди його обрали, то не знають, що все скинули на суспільство. Адже самі люди повинні відповідати за державу. Має бути команда однодумців, які мають вести країну вперед.
  • Що більше обманює: думка, серце чи розум?
  • Серце не може обманювати. Хоча багато жінок таки керуються серцем. Тяжко сказати про душу. Це – ті три речі (і розум – також), про які не можна сказати, що вони можуть обманювати.
  • Чи вдасться Путіну не допустити нас до ЄС?
  • У народі кажуть: людина планує, а Бог керує. Сподіваємось, що це не буде залежати від Путіна.
  • Чи знаєте, що таке – істина?
  • У кожного – своя.
  • Скільки ще років в Україні правитиме олігархія?
  • Не знаю. Але якщо подивитись навіть на весь світ, то бачу, що приходять люди багаті. Люди з досвідом, чесні, здатні зробити набагато більше. Я вважаю, що Петро Порошенко дуже багато зробив для України на міжнародному рівні.
  • Ви – оптиміст?
  • Великий. Я вірю у все добре. Вірю в мудрість кожної людини. І вірю в молодих. Особливо – в покоління, яке з’явилося після проголошення Незалежності України. Ми повинні дивитись на молоде покоління як на майбутнє своєї держави.
  • Чимало інтелектуалів, очевидно, цілком справедливо, констатують факти занепаду цінностей у Європі. Ви це відчуваєте-бачите?
  • Так, Європа вже далеко не та, яка була. Дуже багато нині там є людей з інших країн, біженців, які вносять в держави культуру своїх народів. Ми не знаємо, що в Європі буде через десять років.
  • А в Україні?
  • Не знаю. Але вірю, що все буде добре. Я справді вірю в Україну. Чи не є нам зараз краще, аніж було десять років тому?
  • Що Ви знаєте про себе?
  • Я думаю, що чим більше працюю, тим краще себе знаю. Я знаю себе.
  • Чи часто згадуєте своє дитинство?
  • Так, як і кожна людина. Завжди є найприємніші спогади з дитинства. Я народилась в Яремче, в Карпатах – серед гір. Пам’ятаю сонячні прозорі ранки. І – роси, коли йшла до бабусі в гори.
  • В Україні у попередні роки було 300 тисяч науковців. Залишилось близько 60 тисяч. Що далі?
  • Прикро чути таку статистику. Адже освіта і наука – основа для побудови і утвердження держави.
  • Чим нині займаєтесь?
  • І бізнесом, і громадською діяльністю у СФУЖО, в Світовому Конгресі Українців працюю. І ще в кількох організаціях. Так що ні одного дня не маю спокійного. Завжди – чинник зайнятості.

Маю трьох внучат. Пишу вірші.

  • Дякую, пані Анно, за те, що Ви є, за те, що Ви створюєте своєю працею. Дякую, отже, за розмову.

5297248208588636160 o

Замість післямови. «Якщо я скажу, що я хвилююся, то я нічого не скажу. Сьогодні ми починаємо унікальну подію, на яку з’їхалися унікальні люди – українки, які своєю активною дією утверджують кожного дня Україну за межами України і допомагають нам, українцям». (Директорка МІОК кандидат педагогічних наук Ірина Ключковська).

68665966 2152219731738136 1012628553956589568 n1

 

 

Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ,

м. Львів, 02.09.2019 р.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається