Митрополит Епіфаній: «Господь дав кожному міру таланту»

Вівторок, 24 вересня 2019 06:52 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

В актовій залі Національного університету «Львівська політехніка» 12 вересня відбулась зустріч-розмова з Предстоятелем Православної Церкви України Митрополитом Епіфанієм.

IMG 0844 1140x6411Учасниками зустрічі, ініційованої, як завжди, Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (директор – кандидат педагогічних наук Ірина Ключковська) Львівської політехніки (ректор – професор Юрій Бобало), були і представники студентської молоді університетів Львівщини, і академічна спільнота Львівської політехніки, і громадські діячі Львівщини.

У розмові, яку модерував заступник директора МІОК Андрій Яців, взяли участь професор Юрій Бобало, а також – голова Львівської обласної державної адміністрації Маркіян Мальський.

IMG 0963 1140x6411

Передаємо думки Блаженнішого Епіфанія, висловлені Митрополитом як у своєму виступі, так і у відповідях на запитання аудиторії


• Радий вас вітати в такій численній аудиторії.
• У Львівській області три православні єпархії діють. Мені ж потрібно бути і в Сумах, і в Харкові, і в Маріуполі – не тільки у Львові.
• Мені, як ректорові Київської Православної Богословської Академії, відомі всі ті проблеми вищої освіти.
• Часто згадую свої роки, зростання. Одного з викладачів згадую: «Саме ви є майбутнім нашої церкви».
• Звертаюсь до нашої молоді: «Ви є наше майбутнє». Дуже важливо цей час перебувати в цих наукових закладах для молоді. Ви завершуєте формування свого характеру, набуваєте потрібних компетентностей. На головному місці – християнські, духовні, моральні цінності. Стосунки між людьми і колективами.
• Загострюються питання екології. Маємо відчувати себе і поводити як бережливі домоуправителі.
• Треба знати свою правдиву історію, пам’ятати – чиї ми діти і думати про своїх нащадків.
• Ми хочемо відходити від стереотипів російського православ’я, зберегти традиції світового православ'я. Наша церква має свою історію і здобутки минулого.
• На вас, дорогі студенти, наша церква покладає свої сподівання.
• Маємо показати на своєму прикладі справжні цінності релігійного життя і повертання їх у Європу.
• Маємо вивчати інші мови, не маємо права забувати свою українську мову.
• Переконаний: з його (НУ «Львівська політехніка». – Б.З.) стін вийдуть прекрасні фахівці, які любитимуть свою церкву.
• Об’єднана ПЦУ має мати добрі стосунки з УГКЦ. Ми рухаємося в одному напрямку, цінуємо незалежну українську державу. Треба шукати точки дотику, які нас єднають, а не роз’єднують. Це може перерости в добру співпрацю – співпрацю, яка може перерости в новий діалог.
• Українська церква оформила Томос. Це свідчення того, що ми всі в Україні прагнемо бути єдиними як нація.
• Наш північний сусід прагне нас розділити зсередини. Ми є духовно силь­ни­ми. Тому і є з боку агресора мета: розсварити нас зсередини.
• Ключі до єднання лежать у Римі і в Константинополі.
• Виклики були і будуть. У підготовчий період отримання Томосу стверд­жувалось, що Вселенський Патріарх ніколи не надасть Томосу. Українська церква зуміла об’єднатись, отримати Томос про отримання своєї автокефалії. Нам потрібне визнання інших православних церков з приводу отримання Томосу. Зараз російська ПЦ робить все можливе, щоб не відбулося цього. Але на нашому боці – правда. А правда завжди перемагає. Зло, в кінцевому рахунку, не перемагає. Пройшовши випробування, ми стаємо духовно сильнішими.
• Церква відіграє важливу роль у становленні української державності. Церква і держава об’єднані. Держава повинна розуміти свою відповідальність.
• Церква – духовна опора держави.
• Спільними зусиллями будемо все робити, щоб українська держава посилювала свої позиції. Якщо будемо сильними, з нами будуть рахуватися.
• Ворог розуміє тільки мову сили. Було би дуже добре, якби ця війна була закінчена за допомогою дипломатії. Але… Наша церква повсякденно молиться за полеглих. Молитва почута.
• Ми мали спілкування зі своїми військовими. Була надія, що війна буде завер­шена. Жоден з військових духовно не зламався. І це надихає, що в нас молодь настільки патріотично налаштована. І буде бороти за національну інтелектуальну цілісність.
• Церква після постригу накладає відповідальність. Я чесно, щиро і відповідально виконував ті функції, які покладала на мене кожна посада. Завжди ревно ставився до виконання своїх обов’язків.
• Дуже часто ми вміємо тільки деструктивно критикувати. Звичайно, кожен з нас має відповідальність. Маємо керуватися задумами Божими. Якщо в нашому житті пануватиме любов, – усе буде добре.
• Ми хочемо починати релігію з дитячого садка. Предмет «християнська етика» був у шкільній програмі. Викинули. Ми порушували це питання недавно в Міністерстві освіти. В майбутньому, після формування нового Кабінету міністрів, будемо пропонувати МОН, щоб цей предмет був повернений.
• Інститут капеланів в нашій церкві існував ще до війни. Формально, бо ми мали сусіда – стратегічного партнера. А коли цей виклик постав, – наші поїхали після Майданів і Революції Гідності на Схід. Саме війна зробила священників капеланами. Щоправда, не всі зуміли ними стати – капеланами. Священник військовим потрібен. Тому в нашій церкві постав інститут капеланства.
• Львів є унікальним містом – духовною столицею на наших теренах. Для нашої церкви Львів є православною столицею. Бо ж у Львівській області найбільша кількість православних церков. Сюди справді тягне. Тут багато духовних святинь. Якщо разом будемо дбати про наші національні інтереси, – буде користь. Маємо все робити, щоб український народ був об’єднаний.
• У житті кожного є різні викладачі. Якщо викладач добрий і не вимогливий, - студент реагує дуже позитивно. Але пам’ятаємо, власне, вимогливих виклада­чів. Викладачі ж хочуть, щоб ми ставали більш досконалими. То ж маємо вдосконалюватись. Предмети освітні закладені в нас в основу, в фундамент. Бо якщо немає того фундаменту, – то виникають певні проблеми. Господь дав кожному міру таланту.
• На наших студентів є багато запитів і в Європі, і в США, і в Канаді. Київська Православна Богословська Академія є повноцінним духовним закладом, який видає дипломи державного зразка. Співпрацюємо з Світовим Конгресом Українців. Вчора окреслили план нашої співпраці.

Колись на чужині українці будували храми. А тепер їдуть, передусім, щоб заробляти.

«Ваша дорога до Львівської політехніки, – звернулася до Блаженнішого Епіфанія директор МІОК Ірина Ключковська, – була дуже довга… Вірити, любити, служити, бути відповідальним – ці речі є ключовими в нашому духовному житті».

Блаженніший Епіфаній нагородив професора Юрія Бобала Ювілейним орденом І-го ступеня – з нагоди 30-річчя III відродження УАПЦ. А відомий український поет, «шістдесятник» Ігор Калинець урочисто подарував Блаженнішому Епіфанію 6-й том багатотомника Ірини Калинець «Коло на обличчі безодні» – зі словами: «Наша інтелігенція постійно на Вашому боці і постійно думає про церкву, яку Ви очолюєте».

Нині, в часи розмаїтих викликів, відроджена незалежна автокефальна помісна Православна Церква України разом з іншими українськими конфесіями стала, як бачимо, на захист нашої духовної, культурної, національної ідентич­ності, є духовним орієнтиром для сучасної української молоді. Про це й свід­чить відверта зустріч-розмова з Митрополитом Епіфанієм, Предстоятелем Православної Церкви України.

IMG 10081 1140x6411

Підготував Богдан Залізняк,
керівник прес-центру
наукової журналістики ЗНЦ
НАН України і МОН України,
член НСПУ і НСЖУ
м. Львів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається