Неділя, 05 листопада 2017 16:27

«Дивосвіту» – перший десяток! Фото.

Культурно-освітньому центру «Дивосвіт», що в передмісті Мадрида Алькорконі, виповнилося десять років.

Опубліковано в Українці в світі

* *  *
Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться 
(Сонце)

* * *
Один баранець пасе тисячі овець. 
(Місяць і зірки)

* * *
Золоте сховалося, а срібне показалося. 
(Сонце і місяць)

* * *
Чорна корова весь світ поборола. 
(Ніч)

* * *
По соломі ходить, а не шелестить. 
(Тінь)

* * *
Що росте догори коренем? 
(Бурулька)

* * *
Живе — лежить, помре — побіжить. 
(Сніг)

* * *
І в огні не горить і в воді не тоне. 
(Лід)

* * * 
Старий дід мости помостив, молода прийшла — мости рознесла. 
(Мороз і весна)

* * *
Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється. 
(Ополонка)

* * *
Мене просять і чекають,а як покажусь — утікають. 
(Дощ)

* * *
Червоне коромисло через річку повисло. 
(Веселка)

* * *
Є на світі кінь — всьому світу не вдержати. 
(Вітер)

* * *
Один біжить, другий лежить, третій кланяється. 
(Вода, берег, очерети)

* * *
Довга Настя простяглася, якби встала, то б неба дістала. 
(Дорога)

* * *
Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта. 
(Цибуля)

* * *
Сімсот соколят на одній подушці сплять. 
(Соняшник)

* * *
Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. 
(Гриб)

* * *
Зубів не має, а кусається. 
(Кропива)

* * *
Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок. 
(Вулик)

* * *
Сам чорен, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит. 
(Рогатий жук)

* * *
Круглі озерця ніколи не замерзають. 
(Очі)

* * *
Хоч має вухо, а не чує. 
(Голка)

* * *
Що з землі легко піднімеш, та далеко не закинеш? 
(Пір'їна)

* * *
Що в хаті взимку замерзає, а надворі ні? 
(Вікно)

* * *
Хто завжди правду каже? 
(Дзеркало)

* * *
Книжки читає, а грамоти не знає. 
(Окуляри)

* * *
Як не бий, він не заплаче, тільки сам завзято скаче. 
(М'яч)

* * * 
П'ять комірчин, а одні двері. 
(Рукавиця)

* * *
Скільки кроків зробить горобець за сім років? 
(Ніскільки, бо горобець не ходить, а стрибає)

* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)
* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)
* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)
* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)
* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна. 
(Калина)
* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)
* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)

* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати – 
Нема що збирати.
(Зірки)
* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)
* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)
* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати, 
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)
* * * 
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)
* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)
* * * 
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)
* * *
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)
* * *
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)
* * *
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)
* * *
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)

* * *
У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.
(Кіт)
* * * 
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)
* * * 
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)
* * *
Олена зелена,
Не сіяна, не саджена,
Хто доторкнеться,
Той обпечеться.
(Кропива)
* * * 
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)
* * * 
Хоч я і страшнуватий,
Ось палиця в руці,
Та як мені прогнати
Від проса горобців?
(Опудало)
* * * 
Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)

* * * 
Цвіте синьо, лист зелений
Квітник прикрашає
Хоч мороз усе побив – 
Його не займає.
(Барвінок)
* * * 
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)

* * * 
Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)
* * * 
Неначе паровоз, гуде,
Шумить, кипить, і пара йде,
Смачний заварює нам чай.
Хто ж він такий? От відгадай.
(Чайник)
* * * 
Стоїть собі літечком
На городі тіточка,
Світлокоса, білочуба,
а на ній зелена шуба.
(Кукурудза)
* * * 
У лісі зростав,
У столяра побував,
В кімнаті оселився,
Полотном укрився.
(Стіл)
* * * 
Хто завжди правду каже?
Який є, таким покаже,
І без слів про все рас скаже.
На нього дивишся, а себе бачиш.
(Дзеркало)
* * * 
Я порою дощовою – 
Наче дах над головою.
При собі мене тримають,
А як дощ  пройде – складають.
(Парасолька)
* * *
У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний – 
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)
* * *
В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)
* * * 
Хто крилатий, гарний, гожий,
На красиву квітку схожий,
Має довгий хоботок,
П’є нектар ним із квіток?
(Метелик)

* * * 
У бабине літо
Легке срібне сито,
Не руками ткане,
Летить ось над нами.
Що ж це, дитинко?
Це - …
(Павутинка)
* * *
Його пожива – це листочки,
Домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно
Поважний, симпатичний …
(Хрущ)
* * * 
Якщо руки ваші в ваксі, 
Якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг,
Змиє бруд з лиця і рук?
(Вода)
* * * 
Щось у небі синім - блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?
(Блискавка)
* * * 
Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)
 * * *
Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі …
(Хмари)
* * * 
Триколісний друг у мене,
Має він кермо зелене.
Ще сидіння та педалі…
Певно, ви його впізнали?
(Велосипед)
* * * 
Всюди проживають,
По шість ножок моють,
Можуть мати й крила.
Але це – не пташки.
Дітки, відгадали?
Звісно, це - …
(Комашки)
* * * 
Ледь помітний він, маленький…
То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш…
(Ґудзик)
* * * 
Що за жучок це – яскравий, моторний,
Спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький,
Гарний на вроду він та веселенький.
(Сонечко)
* * * 
Над глибокою рікою
Вигнув спину він дугою.
Всі по ньому їдуть,
Всі по ньому йдуть,
А з собою не беруть.
(Міст)
* * * 
До дітей на кожне свято
Просять в гості завітати,
Бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий?
(Торт)

* * * 
Щоб мені кудись дійти,
Треба всю її пройти.
Бере початок від порога
Далека чи близька…
(Дорога)
* * * 
Кружляють в повітрі маленькі пушинки,
Легенькі та білі, неначе сніжинки;
Дивуються дуже дорослі і діти:
Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?
(Тополиний пух)
* * * 
Що за струмінь-водоспад?
В спеку кожен йому радий;
В нашім парку – гарний, гожий – 
Веселить він перехожих.
В’ються вгору води потоки,
Краплі бризкають нівроку…
Знають Юля та Роман,
Ця загадка про…
(Фонтан)
* * * 
Грушка – не грушка,
Вушка та дужка,
Порожнє бриньчить,
Повне – мовчить.
(Відро)
* * *
На одній нозі танцюю,
Зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути – 
Та в таночок знов пусти.
(Дзиґа)
* * * 
Що за хатка – дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
Рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)
* * * 
Де у полі квітне гречка,
Стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
Що працює без упину.
(Вулик)
* * * 
Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води – 
Відразу помирає!
(Вогонь)
* * * 
По траві повзла змія.
Налякався добре я.
Від гадюки біг чимдуж,
А то виявився …
(Вуж)
* * * 
Є і чорна і червона,
А поживна ж бо яка!
Зветься цей продукт чудовий
Не інакше, як …
(Ікра)
* * * 
Спішить, сурмить:
- Дорогу дай!
Моргає синім оком.
Примчиться швидко і біда
Людей обійде боком.
(Пожежна машина)
* * *
Дуже люблять всі діти його,
Бо смачне і солодке воно.
І у ротику тане само.
Здогадалися? Це …
(Ескімо)
* * * 
Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)
* * * 
Любі всім: тобі й мені.
Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці
Діти сонця - …
(Промінці)
* * * 
В розмальованій хустині,
Солоденька всередині.
Коли нею почастують,
Діти тішаться, ласують.
(Цукерка)
* * * 
В небі високо між хмар
На мотузці він літав.
За мотузку потягну
Та на землю поверну.
(Повітряний змій)
* * * 
Є у мого татка
На колесах хатка.
Возить хатка невеличка
Нас на дачу і до річки.
(Машина)
* * * 
Він шепоче: «Шу-шу-шу…
Листя обірвать спішу.
З ним я у осіннім гаї
У таночку покружляю».
(Вітер)
* * *
Уночі понад водою
Білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє – 
Білий дим кудись тікає.
(Туман)
* * * 
Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)

* * * 
Плине він, біжить, минає,
Нам його не вистачає.
Щойно осінь – вже зима,
Ось він був, а вже – нема.
(Час)
 * * * 
Навіть в спеку, відчайдуха,
Не скидає він кожуха.
Взимку ж холоду боїться.
Лізе до барлогу грітись.
(Ведмідь)

* * * 
Загорнулася в клубок
Ціла купка голочок.
Лис підбіг, голки понюхав.
Потім довго носа чухав.
(Їжак)
 * * * 
Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.
(Каштан)
 * * * 
Запах, колір – все відмінне,
Посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати,
Скривить так, що й не впізнати.
(Лимон)
 * * * 
Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмить.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбить.
(Вікно)
* * *
Як навколо об’їси – 
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)
* * * 
І солодкі, і кисленькі,
І довгасті, і кругленькі
До вподоби ви мені,
Соковиті та смачні.
Знають добре малюки:
Мова йде про…
(Ягідки)
* * * 
Без насіння виростає
І міцне коріння має.
Ним їмо і хліб, і суп.
Що це буде, дітки?
(Зуб)
* * * 
У ворота він летить,
Як зумієш гол забить.
Скаче весело по полю,
Незамінний у футболі.
(М’яч)
* * * 
Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)
* * * 
Хто приходить,
Той до неї підходить,
Кидає на зуб свій кожух.
А коли спекота,
То нема роботи.
(Вішалка)
* * * 
Цього діда мусиш  знати,
Він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату
Підмітає бородою.
(Віник)
* * * 
Сопе, хропе, часом чхає, 
Сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає, 
Бо одежини не має.
(Ніс)
* * * 
Маю плаття золотеньке,
Гнучкі, ніжні віти.
Кору білу, стан тоненький.
Як я звуся, діти?
(Береза)
* * * 
Вміє вишивати, шити,
Може ґудзики пришити,
Та без одягу донині
Рукодільниця – кравчиня.
(Голка)
* * * 
Швидко мчить, бо поспішає,
Пасажирів підбирає.
І хвилинка у хвилинку
Їх доставить на зупинку.
(Автобус)
* * * 
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс
Тягне вгору – потім вниз.
(Ескалатор)
* * * 
Що це за будинок
Ходить без доріжки,
Схожий він на колобок,
А під дахом ріжки?
(Равлик)
* * * 
Маю крила, та не птах,
На семи стою вітрах.
То ж мене і кличе всяк
Не інакше, як …
(Вітряк)
* * * 
Чистить курточку, штанці,
Чобітки і сап’янці…
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)
* * * 
Дерев’яні хлопці
Лежать у коробці.
Коли з нами граються,
То вогнем займаються.
(Сірники)
* * * 
Шепчу я веселі сни,
Тільки ти скоріш засни.
Всі кладуть мене під вушко,
Бо на те я і …
(Подушка)
* * * 
Як запалять, то горить,
Як горить, то плаче.
Обережненько гасіть,
Бо впече у пальчик!
(Свічка)
* * * 
Я на сонце дуже схожа – 
Золотиста, ніжна, гожа.
Рано-вранці розквітаю.
Відгадати вам неважко,
Що за квітка я ?
(Ромашка)
* * * 
Навесні старий садок
Вкрив барвистий килимок,
І над вишнями в гіллі
Загули, мов дзвін…
(Джмелі)
* * * 
На дубочку я вродився,
На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.
(Жолудь)
* * *
Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і рішення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)
* * * 
Він жовтенький і сипучий,
У дворі лежить у кучі.
Якщо хочеш – можеш брати
І фортецю будувати.
Тільки воду мусиш  мати.
(Пісок)

* * * 
От так чудо із чудес:
Простягнувся до небес
І працює поміж хмар.
Що це? Будівельний …
(Кран)

 

Опубліковано в Казки

Українські школи здебільшого працюють при церквах.

Про це в інтерв’ю Gazeta.ua повідомив голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний.

"Майже в кожній країні є недільні українські школи. Здебільшого — при церквах. Там вивчають мову й літературу, історію. Інший варіант — дистанційне навчання по скайпу через систему міжнародної української школи. Діти засвоюють програму, що діє на нашій території. Одночасно навчаються в класичній школі країни, де живуть. У результаті отримують два атестати — український та європейський. Це зручно для трудових мігрантів", - сказав він.

Крім того Ратушний відзначив, що найбільше можливостей для вивчення української мови за кордоном - у Польщі та Румунії. В них є по кілька україномовних шкіл — початкових і середніх. У цих країнах громади давно відстоюють право української нац­меншини здобувати освіту рідною мовою, тому й отримують фінансування з місцевих бюджетів.

"У Румунії на це (навчання українською мовою - ред.) виділяють майже мільйон євро на рік. Ці гроші витрачають на національні школи, утримання апарату Спілки українців, фестивалі українських колядок у Сігеті чи свято борщу", - уточнив голова УВКР.

Також за його словами, повноцінні українські школи діють ще у Словаччині та Молдові.

"У Словаччині останнім часом ситуація змінилася не на нашу користь. Багато українців живуть поблизу міста Пряшів. Там же мешкає і русинська меншина. Тому деякі українські класи стають русинськими", - додав він.

Як відзначив Ратушний, держава, звідки походить діаспора, повинна фінансово підтримувати освітні заклади.

"Якщо нацменшині потрібна школа, європейська країна може її створити й частково фінансувати. Але утримання такої обходиться на ­25-30 від­сотків дорожче за звичайну. Тому держава, звідки походить діаспора, повинна допомагати підтримувати освітній заклад - хоча б розробляти й видавати посібники. Наприклад, у Румунії українські програми створені ще за часів Ніколає Чауше­ску (президент Румунії в 1974-1989 роках) і вкрай потребують оновлення", - говорить він.

Голова УВКР підкреслив, що української державної програми з підтримки діаспори не існує.

"Я бачив корейські школи в Казахстані. Туди з Кореї завозять усе необхідне, навіть ручки. Угорщина на кожного школяра своєї діаспори виділяє сотні євро, на вчителя — тисячі. Вони усвідомлюють, що вкладати в освіту власної діаспори — означає загальмувати процес асиміляції емігрантів з іншими народами. В Україні це теж розуміють, але грошей на діаспору майже не виділяють. У нас немає державної програми роботи з українцями за кордоном. Підтримка є лише на аматорському рівні. Це призвело до втрат українських шкіл у Грузії, Казахстані, Білорусі, Латвії", - зауважив він.

Опубліковано в Школа

Молоді мами часто чують різні поради від старших жінок щодо виховання й плекання дітей. Деякі з них здаються ну зовсім абсурдними. Ми звикли, що певне твердження повинне мати аргументоване раціональне пояснення. Натомість для цих жінок, як і для наших пращурів, головним аргументом є багатовікова традиція. Які ж були цікавинки у процесі виховання дітей нашими пращурами?

Опубліковано в Освіта

Опіки посідають перше місце серед усіх видів дитячого травматизму в Україні. І, як доводить досвід Сполучених Штатів, цьому лиху можна успішно запобігти.

Опубліковано в Україна

Тетяна Железняк з Кропивницького, яка живе і працює в Німеччині, збирає гроші на видання власного журналу для дітей української діаспори всього світу - "Сонях".

Про це йдеться на сторінці новоствореного проекту у Фейсбуці.

 

 

Авторка проекту зазначила, що кошти на видання "Соняха" збирають на краудфандинговій платформі, до закінчення збору лишилось ще кілька днів. Станом на сьогодні зібрано лише 10% від необхідної суми, а треба ще понад 5000 євро.

Допомогти коштами можна, перейшовши за посиланням на відповідну краудфандингову платформу. 

Читацька аудиторія журналу, за задумом авторки, широка - від дошкільнят до старших дітей. Причому "Сонях" розрахований не лише на українських дітей Німеччини, а й на українську діаспору всього світу. Матеріал підібрано таким чином, щоб наймолодші читачі могли навчитись читати, а старші знаходили для себе щось пізнавальне та збагачували свій український лексикон.

Також творець журналу ставить перед собою завдання показати дітям унікальну Україну, її талановитих людей, досягнення, багатства, аби сформувати у них правильне розуміння свого коріння.

Опубліковано в Книги

Добірка найкращих українських мультиків.

Тут є усе – від класики середини минулого століття до всіма улюблених козаків, Енеїди, Капітошки, а також сучасні 3D мультфільми українських авторів.

1. Жив-був пес (1982).

 

 

2. Як козаки сіль купували (1975).

 

3. Як Петрик П’яточкін Слоників Рахував (1984).

 

 

4. Капітошка (1980).

 

5. Повертайся, Капітошко! (1989).

 

6. Івасик-Телесик (1989).

 

7. Безтолковий Вомбат (1990).

 

8. Йшов трамвай дев’ятий номер (2002).

 

9. Злидні (2005).

 

10. П’єса для трьох акторів (2004).

 

11. Чарівний Горох (2008).

 

12. Як козаки наречених визволяли (1973).

 

13. Моя країна Україна (2014).

 

14. Хто боїться дядечка Бабая (2014).

 

15. Як кошеня і песик мили підлогу (1977).


16. Про Всіх На Світі (1984).

 

17. Котик та Півник (1991).

 

18. Колосок (1982).

 

19. Кривенька Качечка (1992).

 

20. Дівчинка та Зайці (1985).

 

21. Сонячний Коровай (1981).

 

22. Черевички (1982).

 

23. Богданчик і барабан (1992).

 

24. Ведмедик і той, що живе в річці (1996).

 

25. Відчайдушний кіт Васька (1985).

 

26. Горщик-сміхотун (1990).

 

27. Дострибни до хмаринки (1988).

 

28. Дощику, Дощику, Припусти! (1982).

 

29. Історія одного поросятка (1994).

 

 

30. Кульбаба – товсті щоки (1971).

 

 

Опубліковано в Казки
Вівторок, 12 вересня 2017 06:27

Як прищепити дитині любов до читання

Як виховати у дитині любов до читання? Цим питанням задаються батьки особливо у наш час, коли світом «правлять» комп'ютери, смартфони... Вони розуміють, що дитину потрібно заохотити, але не знають як. У хід ідуть як батоги, так і пряники, але все марно. Всі втомлюються, дратуються, мама в розпачі від свого «неука», дитина в стресі і її «тіпає» від самої думки, що треба брати книжку.

Для дитини в дитинстві головною є гра. Вона ще не розуміє, як їй робити що-небудь для своєї користі. Їй просто подобається веселитися, стрибати, бігати, тобто грати, адже саме так вона пізнає світ. Тому, якщо ви хочете чомусь навчити дитину, розвинути у ній творчі здібності, то не потрібно її примушувати, цим ви тільки уразите психіку малюка. Грайте з ним, гра виконує не тільки розважальну, але й пізнавальну роль. Дитина цікавиться буквально усім і її неважко буде спонукати, наприклад, до читання.

Читати краще з дитиною, починаючи із забавних віршів та невеликих пісеньок, смішинок. Тут вашими друзями стануть твори А. Барто, С. Маршака, К. Чуковського, Б. Заходера, Д. Хармса. Вони швидко запам'ятовуються, добре розвивають мову й пам'ять. Бажано також ще й «обігравати» вірші. Тобто промовляти і в той же час виконувати дії, про які йде мова у вірші. Дітям це дуже подобається, до того ж надалі вони починають складати вже свої невеликі вірші.

Потім можна поступово перейти до читання казок. Хто в дитинстві не читав російські народні казки? Вони завжди актуальні й цікаві малюкам. Зараз з'явилося багато нових авторів. Але вибрати щось справді варте вельми тяжко. Краще за все звернутися до творів відомих авторів у світі дитячої літератури: О. Пушкіна, Ш. Перо, П. Бажова, В. Драгунського, О. Пройслера, Е. Несбита. Потім можна перейти й до серйозніших творів. Читайте разом з дитиною, спочатку ви їй, потім вона вам. І так вона, непомітно для себе, заохотиться до читання.

Ми з маленькою сестричкою іноді робили таким чином: перевертали книгу та вигадували свої казки. Я була приємно здивована, помітивши, що вона завела блокнотик, куди почала вписувати придумані нею невеликі розповіді.

У наш час усе важче відірвати дитину від телевізора чи комп'ютера. Мій тато розбудив у мені цікавість до читання, сказавши одного разу: «А ти читай книгу й уявляй, що все відбувається у ній так, ніби дивишся мультик». Для мене це було справжнім відкриттям. І з того часу читання книг стало для мене не менш цікавим, ніж перегляд мультфільмів.

Звичайно, чим доросліше дитина, тим важче її зацікавити чим-небудь. Спілкуйтеся з нею, цікавтеся її внутрішнім світом, і, таким чином, можна разом із нею підбирати книжки, які зацікавлять її, та в яких вона, можливо, знаходитиме відповіді на багато питань, що хвилюють дитину саме зараз. Читайте разом із нею, аналізуйте літературні твори, що проходять у школі. Будьте прикладом для неї. І зрештою, якщо вона і не стане завзятим читачем, у неї сформується позитивне ставлення до читання, пошана до книги як літературної творчості. А це вже добре.

Завжди пам'ятаєте, що примушуючи дитину, ви відштовхуєте її. Не намагайтеся втілити в дитині нездійсненні мрії свого дитинства. Кожен йде своїм шляхом і у кожного з нас є таланти у тій чи іншій галузі. Важливо вчасно помітити їх у вашого малюка й намагатися зробити усе можливе для того, щоб розвинути ці здібності. Успіхів вам!

Опубліковано в Книги

Угорські депутати Аттіла Петнегазі та Ярослава Гортяні, а також бізнесмен Золтан Горват у супроводі посла України в Угорщині Любові Непоп відвідали місто Волноваха і лінію фронту.

Про це посол України написала на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

За її словами, візит відбувся у суботу, 9 вересня.

"В цей день разом з угорським бізнесменом Золтаном Горватом та депутатами угорського парламенту Аттілою Петнегазі, який є членом міжпарламентської групи дружби Україна-Угорщина, та Ярославою Гортяні, яка є також речником української громади в угорських Державних Зборах, заступником Голови Світового Конгресу Українців та Головою Європейського Конгресу Українців, відвідали місто Волноваха", - написала Непоп.

Посол розповіла, що головною метою візиту було відкриття сучасного дитячого майданчика європейського зразка, який був побудований на кошти, зібрані з ініціативи Золтана Горвата.

Крім того, члени угорської делегації  поклали квіти до пам'ятника жертвам атаки російсько-терористичних військ, які 13 січня 2015 року обстріляли рейсовий автобус, вбивши 12 мирних мешканців, а також вшанували пам'ять 18 українських військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, які загинули від рук терористів 22 травня 2015 року.

"І ще один надважливий елемент візиту до Волновахи 9 вересня 2017 року - поїздка на КПВВ "Новотроїцьке" та до останнього українського блокпосту, за яким починається тимчасово непідконтрольна Україні територія" - повідомила Любов Непоп.

Вона наголосила, що це вперше угорські офіційні особи відвідали зону проведення антитерористичної операції.

Опубліковано в Україна у вогні

Українці з 11 червня поточного року перетинають кордон з ЄС за біометричним паспортом, але не всім ще відомо, які документи необхідні для подорожей з малолітніми дітьми.

Одне з основних питань, що турбує батьків – це “як оформити закордонний паспорт для дитини?".

Отже, які документи знадобляться для оформлення дитячого біометричного закордонного паспорта:

1. Свідоцтво про народження дитини, але якщо у нього вже є паспорт громадянина України, тоді свідоцтво не знадобиться.

2. Два кольорові фото 3,5*4,5 см. Якщо дитина віком до 12 років, потрібна ще одна фотографія 10*15см.

3. Паспорт мами чи тата, або офіційного опікуна.

4. Свідоцтво про шлюб або ж документ, що засвідчує спорідненість, необхідні в тому випадку, якщо у дитини з батьком різні прізвища.

5. Нотаріально завірений дозвіл на виїзд з країни від тата або мами знадобиться тим, хто перебуває в розлученні. Є ще низка причин, через які один з батьків не може отримати дозвіл від іншого, до них відносять: смерть, зникнення безвісти, недієздатність, позбавлення батьківських прав, мати або батько одинаки. Але в таких випадках вам доведеться надати довідку, що підтверджує одну з вищезгаданих причин.

До слова, дітки до 12 років не здають відбитків пальців, а ось після цього віку – процедура обов’язкова, повідомляє СобКор. Тим, у кого вже є паспорт громадянина України, необхідно власноруч розписуватися в документах.

Опубліковано в Власна думка
Сторінка 8 із 11